Vyshebaba, DOVI - Ліхтарі

Я тепер не запалюю світла, від слова зовсім.
Ніч прийде і вона буде мати твоє волосся.
Часом з вікон заклеєних випаде промінь з пилом,
наче та сивина, що в ці дні ти собі нажила.
Я занурююсь в ніч, мов лягаю в твої обійми.
У молитвах своїх не проси зупинити війни,
не проси нездійсненного нам, а самий лиш мізер:
загасити зірки та сховати подалі місяць.
Уночі невідомо за ким калатають дзвони,
Десь далеко стомлений сірник тихо догорів.
Най би зорі з неба до землі падали згори –
крізь дахи, димарі, зорі падали прямо в ліхтарі,